Алостатичне навантаження – це концепція, введена американським нейроендокринологом Брюсом Мак Юеном. Ця концепція визначає знос організму внаслідок хронічного стресу. Це свого роду “ціна”, яку організм сплачує за постійну адаптацію до зовнішніх стресових факторів.

Алостатична навантаження може залежати від ряду факторів: індивідуальна чутливість до стресу, тривалість та інтенсивність стресових подій, а також загальний фізичний та психологічний стан людини.

Ось кілька прикладів:

Фізичні прояви: хронічний стрес може призвести до підвищеного кров’яного тиску, підвищення рівня цукру в крові, погіршення функції імунної системи та збільшення ваги, особливо в животі через накопичення жиру.

Психологічні ефекти: тривалий стрес може спричинити або посилити симптоми тривоги, депресії, виснаження, зниження мотивації та загального рівня життєвої енергії.

Проблеми зі сном: хронічний стрес часто призводить до порушень сну, включаючи безсоння, часті пробудження протягом ночі або надмірну сонливість протягом дня.

Когнітивні порушення: алостатичне навантаження може негативно позначатися на когнітивних функціях, таких як пам’ять, увага та здатність до навчання.

Погіршення психосоціального функціонування: в результаті стресу можуть виникати проблеми в міжособистісних відносинах, зниження працездатності та погіршення якості життя в цілому.

Соматичні та хронічні захворювання: тривалий стрес може сприяти розвитку або посиленню хронічних захворювань, таких як серцево-судинні захворювання, діабет 2 типу, ожиріння та деякі форми раку.

Зміни у поведінці: люди з високим алостатичним навантаженням можуть вдаватися до нездорових способів справлення зі стресом, таким як куріння, надмірне вживання алкоголю або наркотиків, та уникнення фізичних вправ.

Алостатична навантаження – це кумулятивний результат впливу стресу на організм, і її зменшення вимагає комплексного підходу, включаючи управління стресом, здоровий спосіб життя, підтримку соціальних зв’язків та, за необхідності, професійну допомогу.