Синдром хронічної втоми в остеопатичній моделі розглядається як прояв системного функціонального дисбалансу, що супроводжується зниженням адаптаційного ресурсу організму та стійкою компенсацією на рівні тканин.

Пацієнти пред’являють скарги на персистуюче виснаження, не пов’язане безпосередньо з фізичним навантаженням, зниження працездатності, порушення сну, міалгії, відчуття «внутрішнього знеструмлення». У цьому об’єктивні лабораторні дані часто виявляють вираженої органічної патології.

З позиції остеопатії ключовим є не діагноз як такий, а оцінка глобальної рухливості тканин та якості їхньої взаємодії.

Остеопатичні знахідки при хронічній втомі

У клінічній практиці найчастіше виявляються:
• генералізована фасціальна напруга
• зниження еластичності та гідратації тканин
• обмеження рухливості діафрагм тіла (грудної, абдомінальної, тазової)
• дисфункції шийно-потиличного переходу
• обмеження рухливості кісток черепа та крижів
• порушення венозного та лімфатичного дренажу

Хронічне фасціальне напруження формує стійкі компенсаторні патерни, у яких значна частина енергетичного ресурсу організму витрачається підтримку адаптації, а чи не відновлення.

Принципи остеопатичної корекції

Остеопатичне лікування спрямоване на:
• відновлення фізіологічної рухливості тканин
• усунення соматичних дисфункцій
• нормалізацію краніосакральної рухливості
• звільнення діафрагмальних обмежень
• поліпшення трофіки та дренажних процесів

Використовуються техніки міофасціального релізу, краніосакральна терапія, м’які артикуляційні та функціональні методи, а також вісцеральна корекція.

Робота будується за принципом пошуку первинної дисфункції та усунення ключових обмежень, що підтримують стан виснаження.

Клінічний результат

При послідовній остеопатичній роботі зазначається:
• зниження відчуття хронічної напруги
• покращення якості сну
• підвищення суб’єктивного рівня енергії
• відновлення стійкості до навантажень

Синдром хронічної втоми в остеопатії сприймається як стан, у якому організму необхідно відновити структурно-функціональний баланс.

Створення умов для нормальної тканинної рухливості та вільної циркуляції є основою повернення адаптаційного ресурсу та життєвої енергії пацієнта.

Лікар-травматолог, остеопат Сергій Граненко